
Але, чуварики, с вамі на зєднання! Сіночервоний Андрюха тут, і я хочу вам розповісти як я купив дистиллят ТГК і зарабав на машину за неділю!
Так шо, розводимось по шваху, я без пекла і паршів, викрутів і приколів, вас не обману, сам був у цьому пригоді. Одного разу, почитав я свіжий пост на городській форумі, повідомляють, що в місті закладки є! А не просто закладки, а дистиллят ТГК - це шо таке? Це ж величезний процент в смітті наркотичних речовин! Не можна тут пропустити таку нагоду.
Моя думка була проста - тарілка на край, сміття в сторону! Я хотів стимулюючого відпочинку, знаєте в душу кинути, сто доларів заробити і машину украсти. І шо, місце сунулось!
Тарас |
Андрюха |
Андрюх, ти знаєш про дистиллят? |
Копайся в того, хто геру закупує. Віддасть повідомлення, зашось там айди. І побіг, склеюватиму діру на думці. Виручка, знаєш. |
Брат, це занадто великий ризик, не знаю чи хочу ширятись |
Шо ти, не гамуй! Випробуй, то скоро усі пепси на задньому місці твоєї елди-призи. Інша машина буде, дырка в ній. Я ж це знаю! |
І йду я на контакт, шукаю діда. Інформація пішла, солью годжера заплатив і відро з бяком отримав. Іду додому з бюстом, а там 2 пацани у високих шапках. Хуже замісць не можна було попасти.
Перше шо прийшло в голову, це - "Вичавити жизнь з них!". Але я вдався в пацани, вигріб свою пальмиру з кишенії і викинув перший стоній стукри. Подякували мені ті двоє, як кращому бодігарду. Здається, про мене їм щось зосталося в пам'яті, бо дали координати дуже класної вписки, де усі пацани були. Ведьма, скільки можна брати без церемоній!
Я прийшов на ту вписку з новою забавкою, по-простому - з дистиллятом ТГК. Знаєте, скільки мені довелося заробити на нього грошей? Триста - не більше! Але виручка була космічна. І я починав себе почувати як справжній гризло, ледь не видно очей в моїй рожі. Я почав робити подарунки - всім своїм друзям, своїм жінкам, своїм батькам. І долучився випивкою.
Андрюха - герой вечора! І кожного вечора так було. Я вибився від дверей, бо мене створило на повну гесть. Але я витримав і дуже хорошо відчував себе. Почав писати пісні, навіть захотів займатися музикою. Все це завдяки дистилляту ТГК.
Але одного разу, пэпсы все ж таки злякалися нашої безпеки і затримали мене. Затамували на декілька годин у поліцейському відділі. Але щасливо, я мав кілька зашитих хабарів, які врятували мене. Ті пэпсы лишили мене на мирному, аби не чхнули за мною. Вони навіть не спробували шукати дистиллят ТГК, який я мав з собою.
Після цього, я вирішив змінити свій вектор. Відмовився від гери, від зайвих штук і почав серйозно думати про своє майбутнє. Я вирішив піти на роботу, заощадити грошей і заробити на машину. Знаєте, як швидко я це зробив? За неділю!
Братці, це був адський тиждень! Я не підводився, бував на кожній вписці, усе нічого. І ось, він, той день. Я продав дистиллят ТГК, який в мене залишився, і заробив чудову виплату. За ці гроші я купив свою першу машину!
Тепер я гордий водій, який пускає блискавицю по дорогах. І кожного разу, коли я пасуюся нової машини, я не забуваю про всі стоянки й закладки, які привели мене сюди. І зараз, коли я відвернувся від гери та інших штук, моє життя набуло нового сенсу.
Отож, хлопці, як я купив дистиллят ТГК і заставив грошовий гризло вставити
Так шо, ще є новачки тут? Хочете розповісти свою історію? Ну, не забувайте про закладки і вписки на своєму шляху, вони можуть стати стимулюючими факторами. Але і не забувайте, що дырка після них може бути більшою, ніж ви очікуєте.
Как я купил дистиллят ТГК и участвовал в флешмобе зомби
Эй, наркоманы и рэперы всех стран! Ловите мою историю о моем последнем приключении. Выхожу с утра из своего лачуги, и вижу, что закончились мои закладки. Ну, думаю, пора искать новую дозу, чтобы отходить от того подзаебительского баклахи, который всегда кружит в моей голове.
Проходя мимо заброшенного склада, замечаю подозрительную емкость, что-то отличается от обычных контейнеров с наливкой. Какие-то незнакомые слоги наблюдают глазом. Понимаю, что это то, что мне нужно, чумовой дистиллят ТГК. Чувствую, что допинг витает в воздухе.
Не могу пройти мимо. Думаю, почему бы не приобщиться к фанатам Уолта Сабзероу? Вон там, за этим кустарником, вижу парочку уличных дилеров. Подхожу к ним и говорю: "Чуваки, нужно что-то наподобие пончика для моей гидропоники. Что у вас есть?"
Они почесали свои подбородки, раздумывая. Наконец, один из них, по имени Трипчик, достал винт и сказал: "У меня есть то, что тебе нужно, братан. Дистиллят ТГК. Он тебя сведет с ума. Но я тебе предупреждаю, это сильное дерьмо, настоящий трип."
Меня это только больше завело. Я кивнул и вытащил из кармана свой кошелек. Перекинул Трипчику деньги, и он протянул мне пакет с чумовым дистиллятом ТГК. Я уже представлял себе, как пролетаю в своих галлюцинациях.
Я не теряюсь легко, особенно когда дело касается наркотиков. Я знаю, как управлять своим состоянием и наслаждаться потерянным ступором.
Подойдя к своей лачуге, я вылил содержимое пакета в стаканчик и зажал нос. Ах, этот запах, этот аромат. Я знал, что сейчас начнется мой личный флешмоб зомби.
Первые несколько минут были спокойными, словно перед бурей. Я начал чувствовать, как пончик начинает давать свои плоды. Мой мозг плавал в морской тишине, а потом в одно мгновение все изменилось.
Чувствую, что мой мозг начинает искажаться, словно разлетаются его клетки. Все вокруг меня становится искаженным и нереальным. Я приветствую эту иллюзию.
Мои уши начинают звенеть, глаза расширяются, и я словно нахожусь в другой реальности. Но я прекрасно понимаю, что это моя реальность, созданная этим потрясающим дистиллятом ТГК.
Я выхожу из своей лачуги и отправляюсь на улицы города. Все вокруг меня - зомби, подобные мне, которые участвуют в этом флешмобе. Мы бродим по улицам, словно по воображаемым пространствам.
Мой разум заполняется непонятными мыслями, и я не могу отделаться от ощущения, что в этом городе я - единственный нормальный человек. Все остальные - просто тени, призраки, существующие на грани реальности и сумасшествия.
Я становлюсь частью этого флешмоба зомби, и это захватывает меня. Я чувствую, что я не просто наркоман, я - создатель своего мира, где я - король.
Проходит несколько часов, и я постепенно возвращаюсь в реальность. Мой мозг начинает ощущать усталость, а мое тело отдает сигналы, что пора перестать употреблять этот божественный дистиллят ТГК.
Остатки вещества в моей крови приводят меня в состояние потери ориентации. Я не могу ясно мыслить, и слова, которые я произношу, звучат несвязно и нелепо.
Я осознаю, что мой мозг снова оказался в плену, но уже не от дистиллята ТГК, а от его отсутствия. Я потерялся в своих мыслях, словно теряешься в океане без плота.
Но я знаю, что это временное состояние, и я справлюсь с этим.
Так что, друзья, не забывайте, что наши похождения в мире закладок и баклахи могут быть как забавными, так и опасными. Но главное - помните, что вам всегда нужно знать свои границы и быть в состоянии контролировать свое состояние.
Всем наркоманам и рэперам на удачу и здоровье. До встречи, друзья!